Лікування Червоного вовчку в Києві

Червоний вовчак, також відомий як системний червоний вовчак або SLE (системний червоний вовчак), є хронічним аутоімунним захворюванням, яке може вплинути на різні органи і тканини організму. Воно характеризується запаленням і порушенням функції сполучних тканин. У всьому світі приблизно від 0,05% до 0,1% населення страждає від системного червоного вовчака. Найвища частота зустрічальності SLE спостерігається у жінок віком від 15 до 45 років. Ще частіше хвороба вражає дітей віком від 6 місяців до 3 років.

Причини захворювання

Провокувати захворювання можуть розлади окремих органів або систем, що призводять до системних збоїв у фізіології. Серед поширених чинників:

• • генетичні передумови;

• • часте перегрівання на сонці;

• • переохолодження;

• • тривале перебування в стані стресу;

• • зниження резистентності організму;

• • наслідки імунізації.

Як вторинна патологія, червоний вовчак виникає на тлі інфекційних уражень вірусного походження.

Наслідки червоного вовчака

Етіологічні чинники провокують не тільки сам вовчак, а й можливі ускладнення та побічні ефекти. Пацієнти навіть після успішного зцілення від самого вовчака, можуть продовжувати страждати від таких ускладнень:

• • запалення суглобів, дегенерація хрящових тканин, трофічні зміни;

• • ниркова недостатність;

• • легенева пневмонія;

• • серцева недостатність;

• • ураження ЦНС і ВНС у формі паралічів, мігрені, депресивних і тривожних станів;

• • тромбози й анемія.

Зважаючи на такі серйозні наслідки, існує ризик розвитку суміжних патологій в інших системах і органах.

Клінічна картина

Розпізнати системний вовчак часто можна в домашніх умовах, за виникнення перших симптомів. Характерною ознакою є висипання на шкірі, особливо на обличчі (червоні плями на щоках і носі, часто звані “крила метелика”). Висипання також можуть виникати на інших ділянках шкіри, особливо при впливі сонячного світла.

Уже в процесі прогресування червоного вовчака розвивається цілий симптоматичний комплекс, що включає характерні клінічні ознаки:

• • починається різким підвищенням температури, часто до 39-40 °C. Температура може тривати кілька днів і різко знижується на тлі прийому жарознижувальних засобів;

• • характерні висипання, які починаються на тулубі та шиї, а потім поширюються на обличчя, кінцівки та сідниці. Висипання мають рожевий колір і можуть бути плямами або пухирцями;

• • набряк, болючість і запалення суглобів у ділянці кистей, зап’ястя, ліктів, колін і стоп;

• • збільшення лімфатичних вузлів у ділянці шиї та за вухами.

Зазвичай чекати всіх симптомів не доводиться – у разі підвищення температури та перших точкових висипань проводиться лабораторна діагностика.

Лікування червоного вовчаку в Києві

В умовах сучасного медичного оснащення лікування червоного вовчака, особливо – на ранніх стадіях, не є складним. Часто весь курс обмежується прийомом ліків із груп кортикостероїдів, протималярійних, імунодепресантів, глюкокортикостероїдних засобів.

Вони покликані підвищити активність імунної відповіді, зміцнити опірність організму. головне завдання – мінімізувати ризик ускладнень і повністю усунути провокувальні чинники. Одночасно проводиться симптоматичне лікування червоного вовчака для нормалізації стану крові, придушення інтенсивності висипу та інших ознак.

Закономірно, навіть за легких форм червоного вовчака лікування таким комплексним курсом потребує часу. Швидше і помітно ефективніше із завданням справляється метод хронотерапії, розроблений і практикований у Клініці Хрономедицини. Ця технологія не має аналогів ні за принципом дії, ні за ефективністю, ні за своєю доступністю – її можна застосовувати з будь-якої точки світу, не відвідуючи лікаря особисто.

Детальніше про успіхи лікування червоного вовчака способом хронотерапії можна дізнатися з консультацій за вказаними контактними даними.

Джерела

1. Сompendium, https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/vnutrishnya-meditsina/6-rozdil-revmatychni-khvoroby/6-6-sistemnij-chervonij-vovchak/
2. Dermnetnz, https://dermnetnz.org/topics/cutaneous-lupus-erythematosus
3. Thelancet, https://www.thelancet.com/journals/ebiom/article/PIIS2352-3964(23)00204-9/fulltext